Координація проекту: Збіґнєв Ґлюза
Редакція: Ганна Антос, Анна Ріхтер
Переклад: Тетяна Гомон, Юлія Марчинська, Юлія Целер-Щепаняк, Олена Шеремет, Тарас Шумейко, Бюро перекладів SuperTłumacz (якщо не вказано інше)
Пошук фотграфій: Аґата Буйновська, Ева Квєцінська
Дизайн, верстка: rzeczyobrazkowe
Обробка фотографій, верстка: Tandem Studio
Фотографія на обкладинці: Вигранка на Волині, сучасна фотогорафія. 11 липня 1943 відділи УПА вбили там більше 140 поляків. Фото: Максиміліан Ріґамонті
Публікація приготована у рамках публічного завдання дофінансованого Міністерством закордонних справ Польщі у конкурсі «Публічна дипломатія 2019». Публікація виражає тільки погляд авторів, не є офіційним поглядом Міністерством закордонних справ Польщі.
Польща–Україна. Тягар минулого. Дві нації в 20-му столітті у «Карті»
0.00 zł
Opis książki
Вибір історичних джерел про польсько-українські відносини у 20-му столітті, допевнений коментаряами істориків. Польські та українські індивідуальні джерела (щоденники, спогади, записи розповідей тощо), які мають особливе значення для взаємних стосунків, пубіковане в номерах 1–101 історичного журналу «Карта».
Зі вступу Збіґнєва Ґлюзи:
Вихід сотого номера «Карти» у 80-ту річницю початку ІІ Світової війни – це нагода показати шлях часопису через призму польсько-українських стосунків у XX столітті, приділяючи особливу увагу періоду Другої світової, до чого нас змушує минуле. З перспективи останніх трьох десятиліть видно, яке значення мало порушення цієї теми у щоквартальнику, редакція якого надає слово свідкам історії.
Минуле й надалі залишається головним визначником польсько-українських стосунків. Воно могло б об’єднувати, але за однієї умови: якщо обидві сторони вважатимуть жертви спільними – не «їхніми», а «нашими». Якщо взяти за основу демократичні правила і права людини, то не так вже й складно буде зайняти позицію, за якої релятивізація зла є неприйнятною. Поляк, що відчуває біль, коли бачить, як свої ж знищують українські бібліотеки чи церкви, утримують українців у таборах для інтернованих у Березі чи Явожно, примусово переселяють їх на спустошені території країни під час операції «Вісла»; українець жахається від знищення польського населення своїми співвітчизниками на Волині – адже це такі ж самі люди, незатьмарені «національними вимогами». Вони можуть думати разом: наших ув’язнювали, наших вбивали, а тепер ми спільно можемо запобігти повторенню історії.
Публікація доступна також польською мовою